Ні булінгу

Про булінг

Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому.

Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

·  словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

·  образливі жести або дії, наприклад, плювки;

·  залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

·  ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

·  вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

·  фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

·  приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

·  неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

·  негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

·  неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

·  девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

 

Нормативна база

1. Загальнодержавні нормативні акти

• Закон України "Про освіту"
• Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)
• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
• Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-20)
• Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству  і  насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658(п.39-41).
• Постанова КМ України в «Про затвердження порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі» від 22.08.2018. №658
• Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству  і  насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658
• Лист Міністерства освіти і науки України від 28.10.2014 № 1/9-557 «Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей»
• Лист МОН України від29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»
• Лист МОН України від 18.05.2018 № 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству»
• Наказ МОН України від 02.10.2018 № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»
• Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 19.08.2014 №564/836/945/577 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»
• Наказ МОН України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами» від 02.10.2018 №1047. 
• Лист МОН України від 20.07.2020 №1/9-385. Інформаційні матеріали про деякі питання організації виховного процесу у 2020/2021 н. р. щодо формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок, профілактики булінгу (цькування), кримінальних правопорушень, вживання наркотичних і психотропних речовин та запобігання торгівлі людьми.
• Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/11-881 "Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 р. №2657-VІІІ.
• Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019  № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2020 р. за  № 111/34394
• План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування) в закладах освіти , затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 26.02.2020 № 293 (зі змінами).
• Лист МОН України від 13.04.2020 р. N 1/9-207 Роз'яснення щодо застосування наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 N 1646
• Лист МОН України від 14.08.2020р. №1/9-436 «Про створення безпечного освітнього середовища в закладах освіти та попередження і протидії булінгу (цькування).
• 
  
  

2. Локальні нормативні акти

Наказ від 03.09.2020 №158 Про заходи щодо запобігання та протидії проявам булінгу в закладі освітиПро заходи щодо запобігання та протидії проявам булінгу в закладі освіти

3. Організації, які займаються проблемами булінгу в Україні

Організації, які займаються проблемами булінгу в Україні	Тематика
UNICEF	інформування батьків та дітей про булінг та протидія йому
Благодійний фонд "Kiddo"	протидія булінгу
Громадська організація "Студена"	недискримінаційне навчання
Український інститут дослідження екстремізму	дитяче насилля
Жіночий консорціум України	Попередження та подолання насильства в дитячому середовищі
Український фонд "Благополуччя дітей"	Вчить дитину захищати себе
Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда-Україна"	протидія насильству в сім'ї та школі

До уваги педагогічних працівників! 

Ознайомитися з методичними матеріалами щодо запобігання булінгу можна за посиланням: 

• https://drive.google.com/drive/folders/1VpEgSy-zPDL_iRIaEMzfYJV9--5CvhvV?usp=sharing
• Навчально-методичний посібник «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти».
• Протидія булінгу в закладі освіти: системний підхід

• Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби
  
• Створення системи служб порозуміння для впровадження медіації за принципом «рівний-рівному/рівна-рівній» та вирішення конфліктів мирним шляхом у закладах освіти
• Кодекс безпечного освітнього середовища
• Комплект освітніх програм «Вирішення конфліктів мирним шляхом.Базові навички медіації»
• Освітня програма факультативу «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе» 

Поради батькам

1. Що можуть зробити батьки

 Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

·  Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

·  Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

·  Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

·  Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

·  Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

·  Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

2.Це треба знати

А) Відповідальність за зчинення булінгу

Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи - штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.

•    Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб - штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

•    Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. 

•    Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

Б) Якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу

- Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;

- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

- Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!

Захистіть свою дитину від цькування!

В) Якщо Ваша дитина – агресор

- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

- Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;

- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

- Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

Г) Якщо Ви стали свідком булінгу

- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

- Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;

- У разі бездіяльності керівництва закладу освіти – зверніться із заявою в поліцію!

Ґ) Де отримати допомогу

Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України).

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

3. Як зупинити булінг

Поради учням

1. Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

·  Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

·  Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

·  Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

·  Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

·  Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

2.Поради для дітей, як уникнути шкільного булінгу. 

Чому булять? 

- Причепитись і висміювати можна будь-кого з різних причин: руде волосся, ластовиння, занадто високий або занадто низький зріст, вага тіла, особлива форма голови, носа, очей, рота, національність, фізичні обмеження. 

- Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. 

- Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно. 

1. Вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії. Діти, які булять, не надто переймаються почуттями тих, кого вони ображають. 

2. Вважають, що дорослі не будуть звертати на це уваги. 

3. Вважають, що хтось заслуговує на таке ставлення. Або так себе заспокоюють. 

4. Вважають, що така поведінка є нормою 

5. Самі зазнали булінгу. 

6. Хочуть відчути силу та вплив. Прагнуть уваги та лідерства у групі. 

7. Інколи — через почуття самотності і невпевненості. 

П'ять кроків, які варто зробити, щоб впоратись із булінгом. 

Що робити, якщо тебе булять? Якщо ти у ситуації булінгу: 

1. У жодному разі не тримай це в секреті. Виріши, кому ти довіряєш і можеш про це розповісти: батькам чи іншим родичам, другу або подрузі, вчителю, психологу, тренеру або навіть друзям своїх батьків. 

2. Не бійся просити про допомогу — вона тобі необхідна. 

3. Припини звинувачувати себе чи виправдовувати дії інших. Ніхто не має права порушувати твої кордони, примушувати робити щось, принижувати чи ображати тебе. Така поведінка не прийнятна. 

4. Якщо трапилась будь-яка небезпечна для тебе ситуація, звертайся за допомогою до адміністрації школи, вчителів, старших учнів, батьків. 

5. Проконсультуйся зі шкільним психологом, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі. 

Що робити, якщо ти бачиш, що булять іншого? 

Діти, які піддаються булінгу в школі, починають вигадувати приводи, щоб не ходити на заняття, прикидаються хворими. Стають замкнутими, втрачають смак до життя і перестають вчитися. Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого, і хочеш йому допомогти:

1. Ти можеш бути тим, хто нарешті почне про це говорити. 

2. Якщо бачиш ситуацію булінгу, одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч. 

3. Якщо тобі пропонують приєднатися до булінгу або дивитися на те, що відбувається, рішуче відмовляйся. 

4. Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки. Порадь звернутися по допомогу до дорослих, яким ви довіряєте. 

Що робити якщо ти несподівано для себе зрозумів, що поводишся як той, хто булить: 

1. Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. 

2. Дорослі дійсно переймаються тим, що відбувається. Навіть, якщо здається, що це не так. 

3. Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому. Подумай, ти дійсно цього прагнеш? 

4. Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині. 

Викресли булінг зі свого життя!

Сторінка педагогів

1. Що можуть зробити вчителі

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

·  Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

·  Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

·  Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

·  Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

·  Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

·  Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

·  Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

·  Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

·  Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

·  Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

2. Корисні посилання щодо теми антибулінгу

· Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби, 

· Створення системи служб порозуміння для впровадження медіації за принципом «рівний-рівному/рівна-рівній» та вирішення конфліктів мирним шляхом у закладах освіти,

· Кодекс безпечного освітнього середовища,

· Комплект освітніх програм «Вирішення конфліктів мирним шляхом.Базові навички медіації»,

- Освітня програма гуртка «Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації»,

- Освітня програма факультативу «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе» 

Тип ресурсу	Назва/ посилання	Організатор/автор	Адресат	Тематика
Сайт	stopbullying.com.ua	UNICEF	учні, вчителі, батьки	Психологічне та фізичне насилля серед дітей шкільного віку, його види і поради батькам, педагогам та дітям як діяти у складних ситуаціях
Посібники/дослідження	Булінг – ми всі можемо допомогти це зупинити	Міністерство освіти Онтаріо	батьки учнів початкової освіти, базової та профільної середньої освіти	природа булінгу, його види, поради школам щодо "стратегії безпечної школи"
	Не смійся з мене	Програма "Повага дією"	педагогічні працівники	посібник для вчителя із формування атмосфери уваги, співчуття і співпраці у класі
	Не смійся з мене: просвітницько-профілактична програма тренінгових занять	Програма «Повага дією»	вчителі, психологи, соціальні педагоги	поради практичним психологам та соціальним педагогам щодо профілактики та корекції нетолерантної, агресивної, насильницької поведінки, створення   атмосфери уваги, співчуття і співпраці у дитячому колективі
	Стоп шкільний терор. Як зупинити дитяче насилля	Український інститут дослідження екстремізму	вчителі, психологи, соціальні педагоги	особливості булінгу в шкільному віці, профілактика та протистояння булінгу
	Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення	НАПН України Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Національна поліція України ГО «Ла Страда–Україна» Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ)	вчителі, психологи	методичні рекомендації щодо профілактики суїцидальної поведінки серед дітей
	Корекційно-розвиткова програма формування стійкості до стресу у дітей дошкільного віку та школярів «Безпечний простір»	НаУКМА, Український навчально-методичний центр практичної психології і соціальної роботи  НАПН України	вчителі, психологи, соціальні педагоги	програмапідвищення стійкості до переживання наслідків стресу дошкільнятами і школярами після психотравматичних подій
	Розбудова миру. Профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації: соціально-педагогічний аспект	НАПН України Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Харківський НПУ ім. Г.С. Сковороди Громадська організація «Ла Страда – Україна»	вчителі, практичні психологи	практичні поради із профілактики та вирішення конфліктів мирним шляхом і запровадження медіації та відновних практик у навчальному закладі.
	Навчіть дитину захищатися	Всеукраїнська благодійна організація «Український фонд «Благополуччя дітей»	вихователі, вчителі початкових класів, психологи, батьки	аналіз проблеми сексуального насиль-ства щодо дітей, застосування сучасних інтерактивних методів та підходів як складо-вої частини загального виховного   процесу
	Концепція школи, дружньої до дитини	Інститут проблем виховання НАПН України	учні, вчителі, батьки	формування освітнього середовища, зважаючи на інноваційні вимоги до його розвитку, запити особистості та потреби суспільства, держави, а також шляхи і засоби створення Школи, дружньої до дитини, у теоретико-методологіч-ній, технологічній та організаційній площинах
	Формування превентивного виховного середовища загальноосвітнього навчального закладу	Інститут проблем виховання НАПН України	вчителі	теоретико-методологічні засади створення превентивного виховного середовища закладу загальної середньої освіти
	Міжсекторальна взаємодія в умовах превентивного виховного середовища	Інститут проблем виховання НАПН України	вчителі	теоретичні та методичні основи міжсекторальної взаємодії в освіті
	Управління гнівом	Проект «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні»	вчителі, психологи, соціальні педагоги	поради практичним психологам та соціальним педагогам щодо роботи з підліт-ками групи ризику, в яких спостерігається схильність до розвитку проблемної поведінки
	Будуємо майбутнє разом: програма профілактики конфліктів та правопорушень серед учнівської молоді	UNICEF, Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»	вчителі, психологи, соціальні працівники	програма спрямована на формування належного рівня усвідомленості підлітками, молодими людьми власної ціннісної сфери, розуміння та прийняття цінностей іншої людини, почуття відповідальності за власне життя
	Програма тренінгових занять «Організація роботи з розв’язання проблем насильства в школі»	Редакційна група: Алєксєєнко М.К., Дендебера М.П, Соловйова О. Д.	діти, батьки та педагоги	Попередження насильства щодо дітей в школі
	Програма тренінгових занять «СТОП-Булінг»	Укладачі: Кацалап В.В., Савкова І.О.	Для учнів 5-11 класів	орієнтована на профі-лактику та корекцію проявів некерованої агресивності та насилля в шкільному середовищі
	Комплексна програма соціально-психологічного тренінгу «Нове покоління»	Укладач: Гончарова-Чагор А.О.	Для учнів 5-11 класів	орієнтована на профі-лактику та корекцію проявів некерованої агресивності та насилля в шкільному середовищі
	Кібер-булінг або агресія в інтернеті: способи розпізнання і захист дитини	Найдьонова Л.А.	Методисти, вчителі, психологи, соціальні педагоги	Методичні рекомендації
	Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі	Всеукраїнська гро-мадська організація «Жіночий консорціум України»	вчителі, психологи, соціальні педагоги	методичні рекомендації щодо попередження насильства над дітьми
Статті/корисні посилання	Булінг у школі: в небезпеці педагог	О. Кляпець, старший   науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, кандидат психологічних наук	вчителі, батьки	шкільне насилля у ставленні учнів до педагогів
	Булінг у школі: чому діти цькують дітей і що з цим робити	О. Ратінська, дитячий психолог, гештальт-терапевт, голова відділення дитячої психології Київського Гештальт Університету	вчителі, батьки	насильство серед дітей у школі
	Цькування вчителів в українських школах	Б.Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму	вчителі	шкільне насилля у ставленні учнів до педагогів
	Проблема булінгу очима підлітка	Спецпроект "Безпечна школа"	учні	насильство серед дітей у школі , його причина і поради підліткам
	Як виявити жертву цькування у школі. Алгоритм для батьків	Б.Петренко, за-ступник директора Українського інституту дослідження екстремізму,  спецпроект "Безпечна школа"	батьки	причини насильства серед дітей у школі
	Stop-булінг. Три проблеми батьків, які впливають на дитячу агресію	М. Кулеба, Уповноважений президента з прав дитини,  спецпроект "Безпечна школа"	батьки	насильство серед дітей у школі та проблеми в поведінці батьків, які впливають на породження дитячої жорстокості та агресії
	Безпечна школа. Маски булінгу	Юлія Ларіна, дитячий психолог, спецпроект "Безпечна школа"	вчителі, батьки	причини булінгу і поради батькам, як допомогти дитині
	Коли вашу дитину цькують	Ольга Адажій, дитячий психолог Федерації Кравмага Україна,  спецпроект "Безпечна школа"	батьки	основні види шкільного булінгу та як йому протидіяти
	Булінг, або шкільне цькування: налякати поліцією не вдасться, що ж робити?	Ольга Комарова, Радіо Свобода	вчителі, батьки	булінг у школі та протидія йому
	Шкільне цькування, або булінг: вступ до теми	Марія Кириленко, Києво-Святошин-ський центр соціально-психологічної реабілітації населення	вчителі, батьки	причини виникнення насильства серед дітей у школі
	Як подолати булінг, на думку молоді	Проект U-report від UNICEF	діти, учні	думка молоді щодо того, як подолати насилля у школах
	Методичні рекомен-дації для практич-них психологів і соціальних педагогів щодо профілактики насильницьких та агресивних форм поведінки серед учнівської та студентської молоді	Листа КЗ «КОІППО"	педагоги, учні	щодо профілактики насильницьких та агресивних форм поведінки серед учнівської та студентської молоді
	1 спосіб покінчити з булінгом і знущанням в школах!	Гленнон Дойл	вчителі	поради як успішно боротися з цькуванням серед школярів
	Булінг (цькування) у школах: як допо-могти потерпілому, агресору та запобігти булінгу	Varta1	вчителі, школярі	поради як успішно боротися з цькуванням серед школярів
	Профілактика та подолання булінгу у закладах освіти	Емілія Воронцова, практичний психолог, науковий співробітник ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»	вчителі, психологи, соціальні педагоги	причини виникнення булінгу, вплив цього явища на окрему особистість і учнівський колектив в цілому, практичні методи виявлення постраждалих та булерів, методами профілактики і втручання
Соціальні проекти	Проект  "Стоп шкільний терор" ("Безпечна школа")	Український інститут дослідження екстремізму, Управління ювенальної превенції Національної поліції, Інформаційне агентство «Главком» за підтримки Уповноваженого президента України з прав дитини	вчителі, батьки, учні	матеріали, дослідження про  булінг в школах, поради закладів загальної середньої освіти,  вчителям, батькам та учням
	Проект "Не смійся з мене" Антибулінгова програма Operation Respect Ukraine	Програма  "Повага Дією” (Operation Respect)	вчителі,психологи, соціальні педагоги	освітній ресурс, який допоможе у створенні безпечного та шанобливого середовища, в якому розвиток  дитини може проходити без знущань, цькувань та насилля
	Проект "Маю право бути собою"	Управління ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Нацполіції разом із Українським інститутом дослідження екстремізму	учні	Про проект ювенальної поліції  із протидії та попередження фізичного та морального насилля у школі
	Кампанія "Викресли буллінг"	UNICEF, агентство Smartica/Skykillers	учні, батьки, вчителі	булінг і шляхи формування безпечного середовища (в рамках проекту для інформування дітей та батьків про булінг було створено сайт stopbullying.com.ua)
Тренінги/семінари (інші заходи)	онлайн-курс "Недискримінаційний підхід у навчанні"	ГО "Студена"	вчителі початкової школи	протидія булінгу в початковій школі
	Тренінг/прес-конференція "Стоп булінг"	Благодійний фонд «Kiddo» спільно з психологом Вікторією Любаревич-Тороховою	учні, батьки, вчителі	насилля серед учнів у школі і шляхи вирішення ситуації
	Зустріч Ніка Вуйчича з українськими школярами та вчителями "Безпечна школа"	за підтримки Міністерства освіти і науки України, КМДА, телеканалу 1+1 та "Надія"	учні, вчителі, психологи, соціальні педагоги, батьки	булінг у школах та протидія йому
Відео матеріали	Зупиніть булінг!	UNICEF	батьки	підготовка дитини до школи
	Як зупинити булінг: поради для батьків	UNICEF	батьки	поради для батьків
	Як захистити дитину від булінгу	Проект  «Стоп шкільний терор» («Безпечна школа»)	батьки	булінг, прояви та протидія йому
	Як ефективно боротися із булінгом у школі	Проект  «Стоп шкільний терор» («Безпечна школа»)	батьки	булінг у школі, причини та протидія йому
	Медіація - крок до примирення	проект посольства Векої Британії в Україні	школа	як вирішувати конфлікти з допомогою меціації
Інші корисні матеріали	Досвід Швеції у протидії булінгу	Уповноважений з питань учнів та студентів Швеції	учні, батьки	захист прав учнів

3. Алгоритм роботи для спеціалістів, які зіштовхнулися з булінгом в дитячому середовищі

1. Назвати явище і для дітей, і для дорослих.

Потрібно зрозуміти, хто готовий взяти на себе відповідальність за припинення цієї справи. Ознака того, що готовий - якраз і є готовність назвати цькування цькуванням.
         Далі, той дорослий, хто взяв на себе відповідальність, повинен поговорити з групою, в якій відбувається цькування і НАЗВАТИ явище групі.

Якщо не називаєте все своїм ім'ям, всі будуть робити вигляд, що нічого особливого не відбувається.

Ніяких «У Саші не ладиться з однокласниками».

Ми говоримо:

«Коли дитину навмисно доводять до сліз, систематично дражнять, коли відбирають, ховають, псують її речі, коли її штовхають, щипають, б'ють, обзивають, підкреслено ігнорують - це називається цькування. Це насильство. Булінг»

Діти досить часто не усвідомлюють, що саме роблять. У них в голові це називається «ми його дражнимо», або «ми так граємо», або «ми його не любимо». Вони повинні дізнатися від дорослого, що коли вони роблять так і так, це називається ось так і це - неприпустимо.

Буває, необхідно описати ситуацію з точки зору жертви.
Часто це треба робити і для педагогів (часто від педагога можна  почути  «Подумаєш, діти завжди один одного дражнять»).

Можна запропонувати уявити собі: «Ось ви приходите на роботу. Ніхто не вітається, всі відвертаються. Ви йдете по коридору - ззаду смішки і шепіт. Ви приходите на педраду, сідайте. Тут же всі, хто сидить поруч встають і демонстративно відсідають подалі. Ви починаєте контрольну - і бачити, що заздалегідь записане на дошці завдання хтось стер. Ви хочете зазирнути в свій щоденник - його немає на місці. Пізніше ви знаходите його в кутку туалету, зі слідами ніг на сторінках. Одного разу ви зриваєтеся і кричите, вас тут же викликають до директора і вичитують за неприпустиму поведінку. Ви намагаєтеся поскаржитися і чуєте у відповідь: «Потрібно вміти знаходити спільну мову з колегами!» Ваше самопочуття? Як довго ви зможете це витримати?

2. Дати однозначну оцінку.

«Люди можуть бути дуже різними вони можуть подобатися один одному більше або менше, але це не привід для насильства. Люди на те й люди, що вони здатні навчитися бути разом і працювати разом без того, щоб .... Навіть якщо вони дуже-дуже різні і хтось комусь здається зовсім неправильним».

Можна навести приклади, що нам може здаватися неправильним в інших людях: зовнішність, національність, реакції, захоплення.

Навести приклади, як одна і та ж якість в різні часи і в різних групах оцінювалася по-різному. Звичайно, все це вийде, тільки якщо сам дорослий так щиро вважає.

3. Визначити булінг як проблему групи.

При виясненні що, хто, як … ви почуєте: «А чого він? А ми нічого ... а це не я » і все в такому дусі. Зрозуміло, що толку від обговорення в такому ключі не буде.

Тому не треба його вести. Не треба сперечатися про факти, з'ясовувати, що саме «він», хто саме що і т. д.

Потрібно позначити цькування - як хворобу ГРУПИ.

Так і сказати: «Є хвороби, які вражають не людей, а групи, класи, компанії. Ось якщо людина не миє руки, вона може підхопити інфекцію і захворіти. А якщо група не стежить за чистотою відносин, вона теж може захворіти - насильством. Це дуже сумно, це всім шкідливо і погано. І давайте разом терміново лікуватися, щоб у нас був здоровий, дружний клас».

Це дозволить насильникам зберегти обличчя і навіть надасть їм можливість хоча б спробувати приміряти роль конструктивного лідера.

І, що особливо важливо, це знімає протиставлення між жертвами-насильниками-свідками. Всі в одному човні, загальна проблема, давайте разом вирішувати.

З дітьми старшого віку можна подивитися і обговорити фільм «Опудало». З маленькими - «Гидке каченя».

4. Активізувати моральне почуття і сформулювати вибір.

Результат не буде міцним, якщо діти просто прогнутися під формальні вимоги вчителя. Завдання - вивести їх зі «стайного» азарту в усвідомлену позицію, включити моральну оцінку того, що відбувається.

Можна запропонувати дітям оцінити, яким є їхній внесок у хворобу класу під назвою «насильство».

Припустимо 1 бал - це «я ніколи в цьому не беру участь», 2 бали - «я іноді це роблю, але потім шкодую», 3 бали – «цькував і буду цькувати, це здорово». Нехай всі одночасно покажуть на пальцях - скільки балів вони поставили б собі? 

У цьому місці ні в якому разі не можна намагатися викрити когось. Навпаки, потрібно сказати: «Яка я рада, у мене від серця відлягло. Ніхто з вас не вважає, що цькувати - це добре і правильно.  Це чудово, значить, нам буде неважко вилікувати свій клас». Так моральна оцінка цькування стає не зовнішньою, нав'язаною дорослим, її дають самі діти.

Якщо група дуже загрузла в задоволенні від насильства, конфронтація може бути більш жорсткою.

Можна знову ж таки використати прийом з «гидким каченям». Нагадавши дітям той уривок, в якому описано цькування.

Сказати приблизно наступне: «Зазвичай, читаючи цю казку, ми думаємо про головного героя, про каченя. Нам його шкода, ми за нього переживаємо. Але зараз я хочу, щоб ми подумали про ось цих курей і качок. З каченям-то все потім буде добре, воно полетить з лебедями. А вони? Вони так і залишаться злими, нездатними ні співчувати, ні літати.

Коли в класі виникає схожа ситуація, кожному доводиться визначитися: хто він є в цій історії.  «Серед вас є бажаючі бути злими індиками і курми? Який ваш вибір?».

Цей же прийом може допомогти батькам усвідомити, що якщо цькують не їхню дитини, а навпаки, це теж дуже серйозно. Їх діти знаходяться в ролі злих курей, а такі ролі присихають так міцно, що починають міняти особистість. Вони цього хочуть для своїх дітей?

5. Сформулювати позитивні правила життя в групі і укласти контракт.

До цих пір мова йшла про те, як не треба. Помилкою було б зупинитися на цьому, тому що, заборонивши дітям колишні способи реагування і не давши інших, ми провокуємо стрес, розгубленість і повернення до старого.

Момент, коли колишня, «погана» групова динаміка перервана, розкрутка її згубної спіралі припинена, найкраще, щоб запустити динаміку нову. І це важливо робити разом.

Досить просто разом з дітьми сформулювати правила життя в групі.

Наприклад:

-    У нас ніхто не з'ясовує стосунки кулаками.

-    У нас не ображають один одного.

-    У нас не дивляться спокійно, якщо двоє б'ються - їх розбороняють.

Але занадто багато і складно не треба, принаймні для початку. Правила виписуються на великому аркуші і за них всі голосують. Ще краще щоб кожен поставив підпис, що зобов'язується їх виконувати. Цей прийом називається «укладення контракту», він прекрасно працює.

Якщо правила хтось порушує, йому можуть просто мовчки вказати на плакат з його власним підписом.

6. Моніторинг і підтримка позитивних змін.

Це дуже важливо. Дуже важливо щоб дорослий (дорослі), який взявся «розрулювати» ситуацію, не залишав групу. Він повинен регулярно питати, як справи, що вдається, що важко, чим допомогти. Можна зробити "лічильник одужання", яку-небудь посудину або дошку, куди кожен, кому сьогодні дісталося або хто бачив щось, що було схоже на насильство, може покласти камінчик або увіткнути кнопку. За кількістю камінців визначається, чи гарний сьогодні був день, краще на цьому тижні, ніж минулого і т. д.

Можна ставити спектаклі, складати казки і робити колажі про «хроніку одужання», зробити «графік температури» і т. д.

Суть в тому, що група постійно отримує щирий інтерес від авторитетного дорослого і як і раніше вважає перемогу над цькуванням своїм спільною справою.

7. Гармонізувати ієрархію.

Ось тепер пора думати про популярність. Про те, щоб кожен мав визнання в чомусь своєму, міг пред'явити себе групі, бути корисним і цінним в ній.

Свята, конкурси, огляди талантів, походи, експедиції, ігри на командоутворення - арсенал багатий. Чим довше групі належить прожити в цьому складі, тим цей етап важливіший.

Ознака гармонійної груповий ієрархії - відсутність жорстко закріплених ролей, гнучке перетікання ролей: в цій ситуації лідером стає той, в тій - інший. Один краще всіх малює, інший забиває голи, третій придумує ігри. Чим більше різноманітної і осмисленої діяльності, тим здоровіша група.

Ну, це вже з серії «зовсім добре». Навіть якщо так не виходить, досить мирного, спокійного співіснування, а реалізовуватися діти можуть в інших місцях.

У разі виникнення насильства в освітній установі помилковою є думка, що треба попрацювати з дітьми, щоб вони змінилися.

Принципово важливо співробітникам розуміти, що їм також необхідно змінюватися, змінювати систему пріоритетів, цінностей, може бути, стиль взаємодії, систему заохочень і покарань, організувати нові види діяльності дітей, разом з ними розробляти правила співжиття, що забезпечують безпеку всім (і жертвам і переслідувачам і співробітникам).

Особисті кордони як протидія булінгу серед учнів та вчительському вигоранню

Кілька корисних вправ, які допоможуть учителям та учням визначити межі дозволеного.

Як часто ми бачимо котів, які брикаються, коли їх гладять? Школярів, які віддають комусь свій обід? Учителів, які під час власної перерви не можуть відмовити у проханні школярів чи колег?

Усе це – приклади порушення особистих кордонів. Вони ж є межами й правилами, що встановлюються нами та визначають допустиму поведінку щодо нас, а також характеризують наші дії у відповідь на недопустиму поведінку інших. 

Особисті кордони потрібні учителю, учню та навіть коту. Нагальною ж потреба у встановленні та належному захисті особистих кордонів є саме у вчительській професії, оскільки учні тільки вчаться вибудовувати власні правила взаємодії та нерідко не розуміють, де порушують межі інших.

І все ж, навіщо?

Булінг, професійне вигорання, підвищена тривожність та дратівливість, пасивна або активна агресія, ментальні розлади – все це може бути наслідками порушення вашого особистого простору, а також невміння його захистити.

Уявіть, Марійка знову промовчала, коли Петро тягнув її за косички. І, здавалося б, що тут серйозного? Але саме у дитинстві люди вчаться відчувати свої кордони та захищати їх, практикуючи важливі для подальшого життя навички. Часто діти, які не можуть сказати «Ні» змалечку, дорослішають та не можуть відмовити ні собі, ні іншим. Невміння захищати особисті кордони часто призводить до перебування у аб’юзивних стосунках, які йду пліч-о-пліч із сексуальним, фізичним, економічним або психологічним насиллям.

На жаль, не рідкість, коли й кордони вчителів порушуються школярами. Тому пропонуємо вам разом із дітлахами зробити крок до цієї важливої теми та краще зрозуміти себе, виконавши наші вправи.

Вправа для всіх: «Я – свій супергерой/ супергероїня»

Перший крок до захисту особистих кордонів – це їх розуміння. Немає універсальних «здорових» меж, проте у них усіх є спільна ознака: розуміння, що власні почуття та переконання важливі, до них потрібно дослухатися. Саме тому першим «тривожним дзвіночком» про порушення особистих кордонів є почуття образи, суму, несправедливості тощо. Будь-які негативні емоції у відповідь на дії або поведінку інших – одна з головних ознак вторгнення когось у ваш особистий простір.

Вправа «Розвіюємо міфи»

Запропонована вправа містить низку тверджень: якісь установки дозволяють людям захищати особистий простір, інші – сприяють його порушенню. Запропонуйте дітям уважно проаналізувати вислови у довільному порядку та аргументувати, з якими з них вони погоджуються, а з якими – ні. За бажанням вислови можна роздрукувати та вирізати для того, щоб кожен учень мав наочний приклад та міг віднести установки до таких двох категорій: «правильні/здорові» та «неправильні/нездорові».

Психологічно здорові установки:

1.             «Я можу сказати «Ні» без пояснення причин»
Може здатися, що пояснювати причини відмови – це культурно, проте насправді подібне свідчить про наявність почуття провини. Якщо ви відмовляєте людині у чомусь – на це є причини, тому важливо говорити впевнено, навіть із ноткою категоричності.

2.             «Не можна торкатись іншої людини без її згоди, так само як не можна, щоб хтось торкався мене так, як мені не подобається»
Фізичний простір кожної особи – недоторканний. Так само як існують психологічні особисті кордони, є й сексуальні та фізичні.

3.             «Потрібно погоджуватися на прохання тільки якщо я цього хочу, а не через почуття провини або обов’язку»
Навіть наймолодшому учню необхідно відчувати певний контроль над власним життям, а погоджуючися на прохання без щирого бажання, дитина його втрачає.

4.             «Потрібно чути людину, коли вона говорить, особливо якщо це запитання чи прохання»
Не дивлячися на те, що у проханні можна відмовити, а на запитання не відповідати, для кожної людини важливо, аби її вислухали.

5.             «Я розумію різницю між вказівкою вчителя та проханням друга. Учителю я не можу відмовити, якщо це стосується навчання, а другові – можу».
Особисті кордони не мають нічого спільного із професійною ієрархією. 

6.             «Я розумію, що люди не читають моїх думок, тому якщо мені щось не подобається, я маю говорити прямо».
Доволі часто людям здається, що інші мають розуміти їхнє невдоволення, образу тощо. Звичайно, це не так. Важливо говорити «словами через рот», аби оточення дійсно розуміло ваші потреби та почуття. 

7.             «Мої прохання такі ж важливі, як і потреби інших»
Звичайно, особисті потреби завжди мають бути у пріоритеті, проте потрібно із повагою ставитися і до прохань інших.

8.             «Когось «двійка» може довести до сліз, а комусь буде байдуже, і це – нормально».
Усі люди по-різному реагують на життєві ситуації. 

9.             «Люди, які не поважають мої особисті кордони та порушують їх, не є тими особами, з якими я б хотіла/в проводити час».
Друзі та сім’я  – це важливо, проте коли вас системно ображають, а потреби не поважають, варто переглянути своє коло спілкування.

10.          «Усі люди мають різні особисті кордони. Те, що для мене є допустимим, може не бути таким для іншої людини».
Хтось любить обійматися при зустрічі, а когось тактильний контакт повертає у травматичний досвід фізичного насилля; хтось любить підходити близько до співрозмовника, а для когось це може бути вторгненням у особистий простір – усі ми різні. А для того, щоб усім було комфортно співіснувати, потрібно вміти дослуховуватися до інших.

Психологічно нездорові установки:

1.             «Якщо у мене є щось своє (межі), значить, я погана/ий»
Подейкують, що думати у першу чергу про себе та власний комфорт – егоїстично. Аж ніяк. Наслідуючи це переконання, можна втратити контроль над власним життям, а інші ж користуватимуться цим для власної вигоди.

2.             «Я повинна/ен робити все, що хочуть від мене інші»
Необхідно здорово оцінювати власні внутрішні ресурси та вміти говорити «Ні».

3.             «Говорити про власні почуття, особливо негативні, неправильно»
Говорити про почуття  – чесно та ефективно, це дозволяє побудови гармонійні взаємини. Тримати негативні почуття у собі – означає накопичувати їх, що згодом неодмінно призведе до сварки.

4.             «Я відповідальна/ий за інших людей, їхні дії та почуття»
Почуття та дії кожної людини – її особиста відповідальність. Можна заохотити людину до певних вчинків, або викликати у неї емоції, але діє та відчуває лише вона. Думати інакше означає не вміти відмежовувати власне «Я» від інших.

5.             «Люди ставитимуться до мене погано, якщо я скажу «Ні»
Надто часто люди бояться конфлікту після відмови, а не слова «ні». Проте порушення особистих кордонів – це бомба уповільненої дії, результатом якої завжди є конфлікт. Тому важливо вміти відмовляти до того, як злість за всі не сказані «ні» накопичиться та вибухне у сварці.

6.             «Люди прагнуть керувати та маніпулювати мною»
Той, хто має погано розвинене почуття власного «я», боїться маніпуляцій та контролю від оточення, оскільки не зможе себе захистити. Проте думка, що всі люди діють погано – хибна.

7.             «Люди не звертатимуть уваги на мої прохання»
Просити про допомогу – це нормально, особливо у близької людини. Потрібно бути готовим до відмови, проте не варто завчасно вирішувати за когось.

8.             «Якщо близькій людині потрібна допомога, я її виручу, навіть якщо у мене є важливі справи та немає часу, сил тощо».
Перш ніж надавати допомогу, варто оцінити, чи досі ваші власні потреби, бажання в пріоритеті, а також проаналізувати, чи не нехтуєте ви ними.

9.             «Якщо близькій людині погано, я не можу радіти власним успіхам»
Подібна поведінка свідчить про невміння відмежовувати власне «Я» від інших.

10.          «Якщо людина образилася на мене – це тільки моя провина»
Почуття інших – їхня відповідальність, а у випадку конфліктів частину відповідальності несе кожен.

Комплексний підхід

Уміння категорично говорити «Ні» та розуміти, що особисті межі у кожного різні – неабиякі навички, які ефективніше розвивати комплексно. Уміння захищати особисті кордони та не порушувати простір інших досить тісно пов’язано із упевненістю, самооцінкою, емоційним інтелектом та емпатією.

Використовуючи матеріали з журналу «На Урок», запропонуйте учнів пройти захопливі вправи, які допоможуть розвинути розуміння особистих кордонів:

·                Самооцінка учнів: 3 складники успішності

·                Вебінар «Особливості розвитку емпатії під час навчального процесу»

·                Вебінар «Розвиваємо емоційний інтелект: можливості онлайн-тестів та флеш-карток»

·                Як запобігти булінгу? Поради та вправи для розвитку емпатії

·                Карта емпатії: вчимося розуміти дітей з особливими потребами

Кінопоказ «Психологічні окуляри»

Запропонуйте школярам перегляд коротких смішних відео та проаналізуйте їх із точки зору особистих кордонів. 

1.             Які особисті кордони порушуються?

2.             Із чого зрозуміло, що відбувається порушення особистих кордонів?

3.             Як їх можна було б захистити?

4.             Чи були ви на місці того, чиї особисті кордони порушувалися? Чи були ви тією людиною, яка сама порушувала межі інших? Як ви почувалися у кожному з випадків?

Непрохані обійми, небажане близьке спілкування.

https://www.youtube.com/watch?v=ls6fHOfQnhQ&feature=emb_logo

Настирливе бажання познайомитися та почати спілкування, тоді як інша сторона прагне уникнути тісного контакту.

https://www.youtube.com/watch?v=A05n32Bl0aY&feature=emb_logo

Небажане спілкування, надто тісна комунікація.

https://www.youtube.com/watch?v=ybIih9eqL_Y&feature=emb_logo

Розуміння та захист особистих кордонів, як і будь-яка навичка, потребує постійної практики. І практикуватися треба як учням, так і вчителям. Саме останні транслюють поведінку, яку наслідують школярі. Тож навчання встановленню особистих кордонів у шкільному просторі починається з педагогів, які власним прикладом можуть допомогти школярам краще розуміти свої бажання, пріоритети та відстоювати межі.