Поради психолога

 

Психолог радить

Інформація для дітей, батьків та вчителів про суїцид у дитячому середовищі

Суїцид— умисне спричинення власної смерті. Діти ростуть, їхнє життя кожного разу виходить на новий рівень — фізичний, психологічний та соціальний. З кожним роком в життя дитини приходять зміни. Нині саме серед дітей статистика самогубств невтішна. Найбільш вразлива категорія: хлопчики 10-14 років, серед дівчаток — 14-16 років. Дуже часто проблема суїциду сигналізує про себе раніше, ніж проявляється фізично. Частіше батьки готують до підліткового віку, який біологічно може наступити, на думку деяких, з 12 років, інші ж батьки вважають, що з 14 років.

 Поведінка дитини починає трансформуватися вже з 8-річного віку. Зараз народжуються нові покоління дітей: з 2010 року — покоління Альфа, з 2015 року — покоління Z, а цей фактор також впливає на розвиток, сприйняття світу та багато іншого. Слідом за поведінкою у дітей змінюються бажання та інтереси. Крім того, що постійно формується особистість, дитині протягом 10-12 років постійно потрібно пристосовуватися до змін у своєму тілі. Все це робить її дуже вразливою.

Чи можуть всі ці зміни спонукати дитину до думок про самогубство?

Звичайно, ні. Найбільш поширеними мотивами до суїцидальних реакцій є: невдале кохання (зрада, рання вагітність), демонстративне привернення уваги (дитина скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу), «синдром Вертера» (масова хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, яке широко висвітлено в соціальних мережах, телебаченні чи інших мас-медіа).

 Як розпізнати симптоми та допомогти дитині вберегти життя?

Завдяки тому, що у дитини менше здатності до самоконтролю, ніж у дорослого, ознаки суїцидальної поведінки можна побачити, крім того, вони яскравіші. А саме:

• різкі перепади настрою, без причини, які дитина не може пояснити;
• ворожість;
• прагнення відсторонитися від батьків;
• соціальна ізоляція;
• самокритика, дуже низька самооцінка;
• дратівливість;
  
• агресія;
• зміни харчової поведінки;
• відсутність гігієни;
• кардинальні зміни зовнішнього вигляду;
• підозрілі нові знайомі;
• захоплення дитини музикою, фільмами, відеороликами, книгами, сюжети яких мають теми суїциду;
• зникнення з будинку грошей і речей;
• безсоння, сонливість вдень;
• різке зниження успішності;
• падіння фізичної активності;
• втрата інтересу до занять/хобі;
• в розмовах звучать теми про самогубство/суїцидальні наміри;
• захоплення кумирами-самогубцями;
• апатичний чи депресивний стан;
• виникнення на тілі поранень чи слідів від них (шрами, подряпини);
• байдужість до свого зовнішнього вигляду.
• Не обов’язково, щоб були присутні всі ознаки, навіть наявність одного пункту — сигнал до довірливої бесіди з дитиною.

Що робити батькам в даній ситуації?

 

• Довіряти своїй дитині!
• Вміти слухати свою дитину. Більшість дітей діляться про те, що хочуть вчинити замах на своє життя.
• Якщо у вас в родоводі були люди, які вчиняли самогубство, важливо розуміти, що є ризики для наступних поколінь (але важливо пам’ятати — самогубство не передається у спадок, це не генетичне захворювання чи захворювання взагалі!).
• Переглянете свій стиль виховання. Виключіть з нього авторитарність.
• Ваша дитина дорослішає, відповідно, змінюються ваші стосунки. Чи готові ви до цього? В основі ваших стосунків вже лягає не повчання, а договір, прохання та інформування.
• Допоможіть дитині сформувати критичне мислення.
• Не ігноруйте дитячі погрози.
• Постійно говоріть та проявляйте любов до дитини.
• Дайте дитині зрозуміти, що кожна її проблема — не дурниця та вам не байдуже.
• Поговоріть з дитиною про те, що з кожної проблеми завжди можна знайти вихід. Можливо, цей вихід не сподобається або він не такий ідеальний як хотілося, але він завжди є. Суїцид — це не спосіб розв’язання проблеми!
• Для підлітків значущими людьми в цей час стають далеко не батьки, тому не соромтеся звертатися до інших по допомогу. Можливо, це родич чи друг. Проаналізуйте та дізнайтеся, хто для вашої дитини авторитетна людина.
• За бажанням можете звернутися до психолога чи психіатра.

Інформація для вчителів

• Вислуховуйте, не намагайтесь втішати. Просто уважно слухайте та за потреби здавайте питання.
• Обговорюйте, це допомагає знизити тривожність. Якщо дитина прагне поговорити з вами на тему самогубства, не хвилюйтеся, такі розмови ні в якому разі не спровокують до вчинення суїциду.
• Будьте уважні до жартів чи обмовок на тему самогубства. Зазвичай це непрямі показники при передбачуваному самогубстві.
• Проявляйте турботливість та повагу.
• У розмовах намагайтесь згадувати та підкреслювати про те, що проблеми — це плинне явище, що має тимчасовий характер.
• Підключайте до допомоги шкільного психолога та інших спеціалістів.
• Опановуйте навички надання першої психологічної допомоги.

Якщо проблема стосується твоєї подруги чи друга, ти можеш

 

• Повідомити дорослого! Не бійся бути зрадником, розповівши дорослим про суїцидальні симптоми чи наміри твого друга/подруги/знайомого — ти врятуєш життя!
• Якщо ти почув, що друг/подруга, хочуть спробувати небезпечний челендж, гру чи занурилися у тему суїциду через музику, фільми, книги, відео, намагайся вмовити їх зайнятися іншими справами, не пов’язаними з самогубствами.
• Якщо друг/подруга/знайомий хоче тобі розповісти про свої переживання, не відштовхуй та не насміхайся. Вислухай та підтримай!

Проблеми підлітків: як мотивувати на навчання?

Витоки проблем підлітків у школі:

• вчителі продовжують ставитися як до дітей;
• шкільна програма не допомагає відповісти на запитання «Хто я?», «Яке моє місце в житті?»;
• шкільна діяльність не пов’язана з запитами дорослого життя;
• на першому місці для підлітка – самоствердження серед однолітків, оцінки – на другому.

Як мотивувати на навчання?

• Щоб зацікавити підлітка навчанням, воно має бути не метою, а засобом – можливість підвищити авторитет серед однолітків.
• Підліток: дорослий зовні – дитина всередині. У підлітків навчальний матеріал краще за все засвоюється в ігровій формі, в формі тренінгів, квестів тощо.
• Для успіхів у навчанні критично важливі особистість і зовнішність вчителя, що викладає цей предмет.
• Включайте до пояснення складного матеріалу веселі комікси, великоформатні фото, пропонуйте навчальне відео.
• Цілісне, синкретичне подання матеріалу краще сприяє запам’ятовуванню, ніж сухе зубріння.
• Важливо чергувати фізичні та інтелектуальні вправи. Це допомагає впоратися з потребами організму і вимогами шкільної програми водночас.
• Для розвитку підлітка важливий баланс індивідуальних і колективних занять, рухової та розумової активності.
• Для підлітка оптимальний режим навчання – коли він сприймає нову інформацію у власному комфортному темпі ,ліпше – наодинці, не відволікаючись на однолітків. А ось актуалізація нових знань, перетворення їх у навички, тренування у виконанні завдань найкраще відбуваються з ровесниками однієї статі у форматі змагань.

Онлайн-освіта і перехідний вік

    Одним з інструментів формування дорослого ставлення до життя є навчання онлайн, яке вимагає від підлітка мотивованості, вольових зусиль, самоконтролю, вміння планувати свій графік для прослуховування лекцій і виконання завдань. Концентрація на виконанні тієї чи іншої дії, налаштованість на результат – це і властивості розвиненої префронтальної ділянки головного мозку, і засіб її розвитку водночас. Виконувати завдання і прослуховувати лекції без відволікання набагато легше за відсутності однолітків. При цьому ділитися новим матеріалом, звичайно, краще з ровесниками – як і відпрацьовувати нові вміння, застосовувати знання на практиці. Коли нова інформація лише засвоюється, вона записується на грифельну дошку короткострокової пам’яті – і для цього бажані тиша й зосередженість, оскільки працює префронтальна ділянка мозку. Вже отриману інформацію краще відпрацьовувати спільно з однолітками – тоді підключається лімбічна система мозку з її емоційністю та здатністю складати дані в довгострокову пам’ять.

      Таким чином, ідеальним для підлітка є поєднання онлайн- и офлайн-методів навчання. І, зрозуміло, для найкращого результату слід невідкладно застосовувати знання на практиці – своєрідне проживання нової ролі.

Консультація для батьків

 

Інструкція для батьків "Як розпізнати та подолати булінг" - можна ознайомитися за посиланням  

https://drive.google.com/file/d/1db7ghBLLHhuCF8kP2MBU3X3aDIrzbDqT/view?usp=sharing

Інтернет-залежність як вияв соціальної ізоляції

 

Останнім часом комп’ютер став невід’ємною частиною життя людини. Знайомство дитини з комп’ютером відбувається вже в ранньому дитинстві, без комп’ютера неможливо собі уявити навчання в школі і на всіх подальших

етапах освіти, вміння працювати з комп’ютером є обов’язковою умовою для переважної більшості видів діяльності в сучасному світі. Поряд з очевидними

перевагами, які приносить нам Інтернет, виявилось чимало чинників його негативного впливу на здоров’я людини. Особливо це стосується дітей, психіка яких гнучка та вразлива. З кожним роком зростає кількість людей з комп’ютерною залежністю. Тому профілактика комп’ютерної залежності є актуальною проблемою суспільства, заснованого на знаннях.

Адиктивна (залежна) поведінка (від англ. Addiction - схильність, згубна звичка) характеризується прагненням до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану хімічним або нехімічних шляхом. Це прагнення стає домінуючим у свідомості людини, його поведінка підпорядкована пошуку засобів, що дозволяють уникнути реальності. В результаті людина існує у віртуальному, сюрреалістичному світі. Вона не тільки не вирішує своїх актуальних проблем, але і зупиняється у своєму розвитку, аж до деградації.

Залежність від Інтернету можна визначити як розлад звичок і потягів, не викликаних хімічними речовинами. Надмірне використання Інтернету спричиняє неуспішність у навчанні, розлади фізичного і психічного здоров’я, порушення в особистісній сфері і формує комп’ютерну залежність.

Адаптація учнів 1-х класів

Рекомендації батькам:

1) Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. З початком навчання в школі змінюється її соціальний статус: була просто дитиною – тепер  учень.

2) Навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально-значимою, змінюються взаємостосунки з навколишнім середовищем.

3) Підтримайте в дитині її прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в її шкільних справах і турботах, серйозне відношення до її перших досягнень і можливих труднощів  допоможуть першокласникові підтвердити значущість  нового положення і діяльності.

4)  Обговоріть із дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрілася в школі, поясніть їх необхідність і доцільність.

5)   Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у неї може щось не відразу виходити, це природньо. Дитина має право на помилку.

6)   Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те, що ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією вас самих. Тому не варто вимогати від дитини реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети.

7)  Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми недоліками, слабкостями та перевагами. Приймайте ії такою, якою вона є.

Спирайтесь на сильні сторони дитини.

8)  Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете ії любити за будь-яких обставин.

9) В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

10) Намагайтесь, щоб ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі цілі та заборони і дозвольте дитині вільно діяти в цих рамках. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

11) Не поспішайте звертатись до  покарань. Намагайтесь впливати проханнями – це найефективніший  спосіб давати їй інструкції.

Якщо виникає потреба в покаранні, воно повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що ії покарали. 

12) Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не  повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження власної гідності, це може зазначитись на самооцінці дитини як особистості.

13) Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й  думки дитини. На скарги з боку навколишніх,  навіть вчителя, відповідайте : «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

14) Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговарюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками, дорослими. Щиро цікавтеся її думкою. Тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

15) Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

16) Підтримуйте його бажання досягнути успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка («Ти так добре впорався!», «Молодець!» і т.т) здатні помітно підвищити пізнавальну активність дитини, й інтелектуальні досягнення.

17) На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень вимог.

18) Не будуйте ваші взаємності з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пам’ятайте причини ваших вимог. Повага дитини зараз, в період адаптації - це фундамент шанобливого ставлення як до вас, так і  до оточуючих.

19) Усвідомте, що зі вступом до школи, в житті Вашої дитини з’явилась людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель! Сприяйте формуванню добрих взаємовідносин між вчителем і вашою дитиною. Підтримуйте авторитет вчителя. Це дуже важливо в період адаптації дитини до шкільного навчання.

20) Якщо  вас щось турбує в поведінці дитини, її учбових справах, не соромтеся звертатися  за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

З більш детальною інформацією можна ознайомитися  за посиланням 

https://docs.google.com/presentation/d/1U0HH1O9n146AtaYmhMkZfOepgwnkM8Noo-G_lNxtnYg/edit?usp=sharing

 

 Адаптація учнів 5-х класів

Рекомендації батькам:

1) Треба знати і враховувати вікові психологічні особливості дітей у передпідлітковий період.

2) У п’ятикласників яскраво виражено емоційне ставлення до навчального предмету. Завдання «не  придушити» зацікавленість до навчання.

3) У них ще дуже високий рівень орієнтованості на оцінки. Переважає мотивація схвалення, а не мотивація навчання (отримання «міцних знань»).

4) П’ятикласники відкриті у спілкуванні з дорослими, довіряють їм, їх судженням, тому оцінки для них є достатньо значими. Підтримуйте авторитет вчителів. Не обговорюйте поведінку, дії вчителя в присутності дитини. Ваше негативне оцінювання вчителя може ускладнити адаптаційний період учня.

5)  Молодший підліток відчуває потребу в тому, щоб виявляти самостійність як дорослий, але в той же час він потребує турботи й опіки як дитина. Він готовий до різноманітних дій, з’являється  жага до самоствердження.

6)  Для п’ятикласників у період адаптації вагоме значення має організація позашкільних заходів. Батьки повинні бути активними учасниками організації таких заходів. Допомога вчителю сприяє швидкій адаптації учнів, покращенню соціально-психологічного клімату колективу, стосунків між вчителями, учнями і батьками.

7) Загострення критичного ставлення до себе (криза самооцінки при формуванні Я-концепції) викликає потребу в загальному позитивному оцінюванні своєї особистості іншими людьми, перш за все, батьками. Осуд дій, учнів, а не самої дитини.

8)  Дорослим необхідно знати, що у п’ятикласників відбуваються зміни ціннісних орієнтирів. Перш за все «стихійні дитячі норми», які пов’язані з якостями «доброго-поганого товариша».

9)  Часто в адаптаційний період може знизитись успішність. Це зумовлено новими характеристиками соціального середовища: інші умови навчання, зміна стилю викладання та вимог. П’ятикласники, перейшовши з молодшої ланки до середньої, відчувають себе «дрібною рибкою, яка потрапила до великого ставка».

Батькам необхідно це розуміти й усіляко підтримувати дитину.

10) Неможливо порівнювати оцінки, які дитина отримувала в молодших класах, і оцінки, які отримує в середній ланці.

Часто батьки пояснюють розбіжність оцінок недостатньою кваліфікацією вчителів, некоректним ставленням до дитини. Ці думки вони висловлюють у присутності дитини. Така поведінка батьків тільки погіршує процес адаптації. Дитина намагається виправдати очікування батька-матері щодо її навчальних успіхів, але при різкій зміні умов навчання піддаються стресу, знаходяться в напруженому стані. В результаті з’являється ризик дезадаптації.

 З більш детальною інформацією можна ознайомитися  за посиланням 

https://docs.google.com/presentation/d/1H7wgqNSNYO0hclldTzwA30Cg2BEfRAbwNUBlpRgLCSc/edit?usp=sharing